Книжка, яку я прочитала в  травні 2025 року, це та книга, про яку думаю щоденно. Планувала я прочитати її протягом двох днів, але це виявилося неможливим. Бо вона про українських дівчат, жінок, матерів – захисниць, волонтерок, медсестер, лікарок, які в тяжку годину пішли відважно за голосом серця і розуму, які вирішили всіма своїми силами і талантом допомагати воїнам та ЗСУ, рятувати свою Батьківщину – Україну. Тому, коли я прочитала один нарис, одну розповідь про жінку – лицаря, думала про неї цілий день і неможливо було читати відразу наступний текст.

«Берегині України», Дніпро 2025,  с. 235 ; Художньо – публіцистичний збірник, упорядник книги – Фідель Сухоніс, шеф – редактор Всеукраїнського щомісячника «Бористен», м. Дніпро.

У Слові упорядника можемо прочитати м. інш. про те, що зараз в Збройних Силах України служить близько 65 000 жінок. А ще в складі поліції, пожежних службах та силових структурах. Сотні тисяч українських жінок стали волонтерами.

Збірник складається з різноманітних літературних і журналістських жанрів. Сюди увійшли документальні оповідання, нариси, есеї, інтерв’ю, вірші, спогади, тощо.

Книжка має два розділи: «Пером публіциста» ( тут тексти різних авторів з багатьох міст та місцевостей України ) та «Художній розділ» ( тут цікаві літературні твори різних авторів).

У книжці поміщені кольорові фотографії жінок, про які розповідається. І так, вже на сторінці 14 побачимо перше фото . Це пані Тетяна Череп – Пероганич, знана PR – менеджерка, журналістка, письменниця, волонтерка, яка .... тепер робить величезну кількість якісних енергетичних батончиків для ЗСУ. А в розповіді «Я знайшла себе  в армії» можемо прочитати про Юлію Римаренко на псевдо «Мала». Сильна, гарна та дуже весела. Вона військовослужбовиця. Дуже зворушливою є також розповідь про Дарину Сливку (твір «Ми – не вони» має Вступ і 4 Глави) лікаря – ветеринара, зооволонтера, українку з великим серцем, яка рятує людей, тварин і не тільки. Нарис «Берегиня з високого берега» розповідає про волонтерську діяльність Олександри Жирної – заслуженої молодої Директорки гімназії. А на сторінці 71 побачимо фотографію гарної молодої жінки у військовому одязі, зі зброєю в руках. Вона, Лариса Блохіна «Терра», за освітою психолог, яка у своєму житті зробила багато доброго для інших людей. Далі, маємо цікаву розповідь під заголовком «Бастет». Це про Світлану Осьмак, творчий псевдонім – Лана Терн, позивний «Бастет». Вона лікар за фахом і покликанням, має двоє дітей.  До ЗСУ зголосилася сама. В книжці маємо також нагоду прочитати цікавий нарис «Світлотінь серцебиття або Обережно – Життя!» про вродливу молоду операційну медсестру в восьмирічним стажем Юлію Бєляєву, яка разом з лікарями рятує життя воїнів та всіх, хто постраждав внаслідок війни. Варто також уважно прочитати про капітана ЗСУ – Вікторію Гуріненко; з інтерв’ю «Ми з татом разом захищали Чернігів» дізнаємося багато важливого про життєву позицію Вікторії. Жінок, щирих берегинь, про яких розповідає книжка є більше. Однак неможливо передати в короткому огляді цілий зміст збірника. Цю книжку треба самому прочитати. На велику увагу читача заслуговує також «Художній розділ», який містить багато цікавих творів – поетичних та прозових. Енергетика цілого видання дуже велика.

«Берегині України»: Книжка – свідок. Але, на мою думку, свідок подвійний. По – перше вона презентує життя українських жінок  під час великої війни. А друга справа –  сама книжка, яку я отримала з України, міцно потерпіла внаслідок війни. Подивіться на знимки обкладинки та сторінок. Книжка, яку гарно запакував і вислав мені ред. Фідель Сухоніс з м. Дніпра, дійшла до мене, на північ Польщі, міцно пошкодженою, - поламані і розірвані обидві тверді обкладинки, пом’яті сторінки ... Таке враження, що книга пережила якийсь ракетний удар або іншу катастрофу. АЛЕ – сталося чудо – не потерпіло жодне друковане слово. Кожне слово можна прочитати. Я написала про це ред. Фіделю Сухоносу, сказала, що ця книжка стала мені дорогою, відразу, як тільки я взяла її в руки. На свого листа отримала сердечну відповідь. Найбільше запам’яталися мені такі слова з листа ред. Фіделя Сухоноса : «Виглядає символічно, що Вам дісталася книга у такому стані. Війна...»

Щиро заохочую українських вчителів і молодь з Польщі та світової діаспори прочитати цю важливу книжку.

Ярослава Кобилко

Międzyszkolny Zespół Nauczania Mniejszości Ukraińskiej
Szkoła Podstawowa nr 221 w Warszawie

Діти з Черемхи ознайомлювалися
з традицією

Діти, які вивчають українську мову як рідну у Шкільно-дошкільному комплексі в Черемсі, взяли участь в екскурсії до Підляського музею народної культури у Василькові коло Білостока. Це була не лише можливість отримати нові знання, але й провести час разом, а також дізнатися більше про історію, архітектуру та народну традицію  Підляшшя.

Учні разом з вчительками української мови оглядали музей, а також брали участь в етнографічних заняттях, на яких вони ознайомлювалися з усіма процесами випікання хліба. Це вже чергові зустрічі з народною традицією регіону.

- Ми робили в школі павуки, потім малювали яйця, а тепер виїхали і печемо хліб – говорила під час майстер-класів Уля, учениця школи в Черемсі.

- Діти мають можливість ознайомитися з нашою культурою, побачити те, що було в домах їхніх дідусів і бабусь, тобто як колись традиційно випікалося хліб – підсумовувала вчителька української мови Ірина Вишенко. – Такі майстер-класи, які організуємо в рамках навчання української мови, є дуже важливі, тому що діти мають безпосередній контакт з традицією. Вони можуть зробити щось своїми руками. Це не тільки так, що вони сидять на уроках і слухають нашої лекції, але можуть щось зробити самі, ознайомитися з традицією і побачити, що колишні заняття їхніх дідів були тяжкими, бо не було розвинутої техніки і все треба було зробити своїми руками.

У майстер-класах взяли участь наймолодші діти зі Шкільно-дошкільного комплексу в Черемсі – від першого по четвертий клас. Вони місили тісто, та потім пекли разом з ведучою з музею хліб та перепічки, які згодом з’їли.

Поїздка відбулася 25 квітня в рамках проєкту Союзу українців Підляшшя під назвою «Майстер-класи української культури для дітей і молоді «До джерел»» завдяки дотації Міністра внутрішніх справ та адміністрації. День раніше в рамках того самого проєкту діти з українських класів VI A, VII A та VIII A Початкової школи № 4 ім. Адама Міцкевича в Більську Підляському взяли участь у поїздці до Люблина.

Людмила Лабович
Фото авторки

25 квітня 2025 p. діти, які вивчають українську мову як рідну у Шкільно-дошкільному комплексі в Черемсі, взяли участь в екскурсії до Підляського музею села у Василькові коло Білостока.

Учні разом з вчительками української мови оглядали музей, а також брали участь в етнографічних заняттях, на який ознайомлювалися з усіма процесами випікання хліба.

Поїздка відбулася в рамках проекту «Майстер-класи української культури для дітей і молоді «До джерел»» завдяки дотації Міністра внутрішніх справ та адміністрації.

Дорогі
випускники!

Пам'ятайте, що знання, які ви здобули у школі, є лише початком вашого шляху. Вони стануть міцною основою для вашого майбутнього.

Не бійтеся мріяти і ставити перед собою амбітні цілі. Вірте в себе і свої можливості. Нехай ваші досягнення будуть джерелом натхнення для інших. Ви маєте потенціал змінити світ на краще.
Бажаємо вам успіхів у всіх ваших починаннях. Нехай ваш шлях буде сповнений радості, відкриттів і нових перемог!